ПРО ТОЛОКУ, ОБЕРЕГИ ТА ІНШЕ




       Спорудження будинку — неабияка подія в житті родини. Ніде правди діти – чимало нервів і сил забирають пошуки матеріалу, майстрів та й сам процес будівництва. Але ми самі себе обкрадаємо ще й тим, що забули чи й свідомо відкинули ті ритуали, обряди, які споконвіку супроводжували всі трудові процеси, одухотворювали їх, знімали зайву напругу. Коли у потоковому виробництві таке нівелювання неминуче, то в індивідуальній трудовій діяльності слід би зберегти деякі добрі традиції.

       Колись, якщо батько збирався ставити хату синові, який одружився і має свою сім'ю, то восени, на тому місці, де планується дім, сіяли жито. І за тим, як воно восени сходить і кущиться, як навесні оживає, чи дружні дає паростки, пильно слідкували Гарне жито — вірна ознака того, що життя у новій хаті буде гарне і дружне.

На закладку хати збиралися всі — від найстаршого до найменшого. У яму, куди закопували перший із чотирьох основних стовпів, кожен із членів сім’ї кидав дрібну монету -  щоб хата була багата. Тепер дрібні монети, а також закорковані пляшки із посланням замуровують в один із чотирьох кутів фундаменту.

        Майстер, якого запрошували на весь період будівництва (якщо сам господар не міг виконувати цю роботу), виготовляв невеликий дерев’яний хрест, якого кропили свяченою водою (така вода мала бути у кожній оселі протягом усього року) і прибивав до першого основного дерев’яного стовпа. Хрест кріпився назавжди, потім, замурований глиною, він правив за своєрідний талісман, який мав оберігати і хату, і її мешканців від усяких життєвих неприємностей.

Майстер відтепер ставав головною фігурою у сім'ї на час будівництва. З ним радились і про матеріали і про ціну на них, і про харчі для робітників яких, до речі, підбирав сам майстер Він же, майстер, брав із господарів аргон-аванс — гроші наперед. Най частіше це була незначна, скоріш символічна сума, яка скріплювала і гарантувала договір між господарем та майстром на виконання робіт. Майстри ставили дерев'яний каркас хати, а також влаштовували покрівлю, після чого господарі збирали толоку.

       Толокою (гуртом) обмазували хату. На толоку намагалися ходити всі жителі села без запрошень. Від кожної хати мав прибути робітник — це давало гарантію того, що коли комусь доведеться збирати толоку, то і йому ніхто не відмовить. Толоку, як правило, збирали у неділю — вільний від основної роботи день. Обмазували хату глиною або глеєм певної концентрації, тобто розбавленими піском. У розчин також додавали солому або глицю. Вимішували розчин кіньми. Майстер весь час слідкував за концентрацією розчину і давав команду до початку обмазування. На толоку ходили із своїм інструментом. Чоловіки брали вила, а жінки — відра. Із вилами-гарпуном працювали два чоловіки. Вила-гарпун мали зуби, зігнуті під кутом 90 ° (виготовляли їх у кузні), ручку довшу, ніж звичайно, прикріплений міцний зручний мотузок. Два чоловіки, із яких один тримав гарпун за ручку, а інший — за мотузок, заглиблювали вила у розчин і виривали вальки; інші чоловіки звичайними вилами конвеєром передавали їх далі до жінок, що обмазували хату, розбавляючи розчин водою, яка у них весь час була у відрах.

       На толоці робота завжди ладилася і закінчувалася повним завершенням трудомістких робіт.

Треба зауважити, що толока і нині живе Так закладають фундаменти, тинькують, копають і упорядкують криниці, обробляють городи. Ввечері, по закінченні робіт толокою, господарі пригощають робітників, а також запрошують музик і все закінчується святом

Квітку букет ставлять, скінчивши певну ділянку роботи. Квітка символізує завершення процесу, а також натякає господарям, що слід пошанувати майстрів

       По закінченні обумовлених договором робіт господарі розраховуються із майстрами. Загальну суму передають майстрові, який і повинен по справедливості наділити всіх виконавців робіт. З цієї ж суми майстер виділяє господарям невелику, скоріш символічну частку «на огорожу» — за допомогу й гостинність.

        Для розрахунку вибирають такий день, коли майстри із дружинами зможуть прийти до господарів. Після розрахунку починається пригощання. Причому частують не тільки господарі майстрів, а й майстри господарів.

       Чи ж не прекрасна традиція? Знаючи, що робота завершиться таким ритуалом, певно ж у процесі праці обидві сторони мусили «берегти обличчя».

Нам здається, що такі стосунки, де, віддаючи данину професійній майстерності, водночас шанують людську гідність, варті наслідування.

 

"Чим хата багата", -  Київ «Урожай» 1991р.  с.22



Создан 10 дек 2010



  Комментарии       
Имя или Email


При указании email на него будут отправляться ответы
Как имя будет использована первая часть email до @
Сам email нигде не отображается!
Зарегистрируйтесь, чтобы писать под своим ником
Пустотелые саманные стены (опалубка Вайсбурда) Семінар Сорочинського ____________________________________________________________________________________________________________________________________________ Я ТЕБЯ ЛЮБЛЮ! А ТЫ? Содружество Экологии Человека ЕКОМЇРЪ ________________________________________________________________________________________________________________________________________________ ХатаБобрів - екологічне житло для кожного ! «Твереза Україна» http://www.privivok.net.ua Яндекс.Метрика